Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 922/4416/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Мележик Н.І.,розглянувши касаційну скаргу комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу комунального підприємства "Харківводоканал"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р.у справі№ 922/4416/13 господарського суду Харківської областіза позовомЛозівського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській областідокомплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу комунального підприємства "Харківводоканал"простягнення 18 942, 11 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від прокуратури (ГПУ): Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Лозівський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду з позовом до комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення 18 942, 11 грн. збитків, завданих державі внаслідок зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки.

В обґрунтування позову прокурор зазначав, що відповідач після будівництва очисних споруд на земельний ділянці, які перебувають у нього на праві постійного користування, провів рекультивацію земель та в порушення вимог ст. 168 Земельного Кодексу України здійснив зняття родючого шару ґрунту без відповідного на те дозволу та зобов'язаний відшкодувати державі заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища збитки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2013р. (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства "Харківводоканал" в особі комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу КП "Харківводоканал" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області 18 942, 11 грн. шкоди та на користь Державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурор обґрунтував порушення інтересів держави та вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Державну екологічну інспекцію у Харківській області, оскільки остання має повноваження на здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі і вимог частини 2 статті 168 Земельного кодексу України. Крім того, суд дійшов висновку, що протиправна діяльність відповідача у вигляді порушення вимог природоохоронного законодавства - статті 168 Земельного кодексу України - зняття ґрунтового покрову без спеціального на те дозволу є доведеною та відповідачем не спростована, останнім не надано доказів на підтвердження звільнення його від обов'язку отримати дозвіл, а розмір збитків, розрахований позивачем та пред'явлений до стягнення, є вірним та обґрунтованим.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2013р. - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі відповідач просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Державною екологічною інспекцією у Харківській області згідно з наказом № 849/01-03 від 15.10.2012р. проведено планову перевірку комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу КП "Харківводоканал" на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт № 861/09-18 від 15.10.-02.11.2012р., яким встановлено, що комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу КП "Харківводоканал" на праві постійного користування належить земельна ділянка, загальною площею 1,1473 га, розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області (за межами населеного пункту). Під час здійснення перевірки також встановлено, що підприємством відповідача проведена рекультивація земель після будівництва очисних споруд по типу "Біоплато", однак, дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки на час перевірки не представлено.

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу КП "Харківводоканал" було надано припис № 04-26/162 від 05.11.2012р., яким зобов'язано директора підприємства надати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки та інформацію щодо площі земельної ділянки, яка була рекультивована.

На виконання вказаного припису відповідач надав листи № 24 від 15.01.2013р. та № 41 від 18.01.2013р., з яких вбачається, що дозвіл на зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) відповідач не отримав, а площа земельної ділянки, на якій було знято ґрунт, дорівнює 1,1473 га згідно висновку № 4-23-5928 від 11.11.2008р.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області були складені протокол про адміністративне правопорушення № 001851 від 20.12.2012р. та постанова про накладання адміністративного стягнення № 04-27/443 від 20.12.2012р., згідно якої директора по виробництву КВ "Дніпро" ОСОБА_8 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-5 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., який було сплачено згідно з квитанцією № 5311.886.1 від 24.12.2012р.

На підставі вказаного акту та відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., державним інспектором з ОНПС у Харківській області здійснено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, розмір якої склав 18 942, 11 грн. Стягнення вказаної суми є предметом позову у даній справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з абз. 4 частини 1 статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 статті 19 Закону України "Про охорону земель" та частиною 2 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011р., Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з п. "а" частини 1 статті 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить - здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.

Врахувавши наведені норми закону, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Лозівський міжрайонний прокурор Харківської області, звертаючись з позовом у даній справі, вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Державну екологічну інспекцію у Харківській області, оскільки остання має повноваження на здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі і вимог частини 2 статті 168 Земельного кодексу України.

Згідно ст.163 Земельного кодексу України завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Відповідно до ст. 168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Процедура видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок визначена Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 04.01.2005 року №1, відповідно до п. 3.1 якого власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно державного акту серії ЯЯ №309604 від 07.04.2011р. відповідачу на праві постійного користування належать земельна ділянка загальною площею 1,1473 га, розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області (за межами населеного пункту); цільове призначення земельної ділянки - водогосподарські підприємства (під розміщення очисних споруд по технології "біоплато").

Перевіркою, проведеною 15.10.-02.11.2012р. Державною екологічною інспекцією у Харківській області на предмет додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, було встановлено факт порушення останнім вимог ч.2 ст. 168 Земельного кодексу України, а саме: зняття на перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки площею 1,1473 га, що перебуває у відповідача на праві постійного користування, без отримання відповідного дозволу уповноважених органів. Зазначений факт порушення вимог земельного законодавства зафіксовано в акті перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства № 861/09-18 від 15.10-02.11.2012р., який згідно Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р., є документом - носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Наведеним спростовуються безпідставні посилання відповідача в касаційній скарзі на недоведення факту вчинення ним порушення природоохоронного законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на те, що акт №861/09-18 від 15.10 - 02.11.2012 року є неналежним доказом по справі, оскільки такі посилання не спростовують встановленого Державною екологічною інспекцією у Харківській області в акті № 861/09-18 від 15.10.-02.11.2012р. факту вчинення правопорушення - зняття ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а вирішення питань пов'язаних з дотриманням порядку проведення перевірок, із законністю дій працівників екологічної інспекції не є компетенцією господарських судів.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку щодо наявності в діях відповідача протиправної поведінки, яка полягає у порушенні правової норми (ст. 168 ЗК України) та у здійсненні заборонених правовою нормою дій - зняття ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення. При вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.

Виходячи з вимог статей 168 ЗК України та положень Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 04.01.2005 року №1, слід зазначити, що обов'язок отримання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок покладено на власників земельних ділянок та землекористувачів або їх представників. Однак, матеріали справи не містять ні доказів звернення відповідача, як землекористувача, у встановленому порядку для отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, ні доказів на підтвердження звільнення його від обов'язку отримати дозвіл, згідно п. 3.2 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок.

Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, а суди прийшли до обґрунтованого висновку, що відповідач не довів відсутність своєї вини у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі і спеціальному використанні природних ресурсів в порядку та розмірах встановлених законодавством України.

Згідно з п. "и" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що відповідач на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки. Відтак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій цілком вірно задовольнили позовні вимоги в заявленому до стягнення розмірі з огляду на їх обґрунтованість.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин, вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комплексу водопідготовки "Дніпро" відокремленого підрозділу комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення, а постанову Харківської апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. у справі № 922/4416/13 - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

Н. Мележик